У документах Луцького замку це поселення вперше згадується в акті від 17 грудня 1562 року в заяві господарського дворянина Себастіана Волковського, який був посланий дєтським (уповноваженим) від королівського двору, говориться про отримання ним позову до суду від зем’янина (землевласника) Богдана Батковського з приводу претензій Олехни Мацкевичевої на його волинські маєтки «Батков, Демидов, Перенятин, Новоселки» і російський маєток «Мстиславль». Як бачимо, назва нинішнього села Батьків писалася тоді без знака м’якшення. І це не помилка писаря.
Підтвердження тому – пізніші документи. В акті від 18 січня 1563 року в заяві королівського дворянина і віжа (судовиконавця) говориться про те, що жінка зем’янина Каленика Риловича не допустила до введення згідно з королівським наказом Олени Мацкевичевої і Андрія Ланковського у володіння селами «Батковым, Перенятиным, Демидовым и Волицею». Ще згадується село в акті від 25 січня того ж 1563 року – у скарзі зем’янки Пелагеї Княгининської з приводу звільнення Богданом Батковським злодія, який був спійманий із вкраденими у неї речами і зачинений у тюрмі в Баткові, а також з приводу того, що слуги Батковського побили селян, які охороняли затриманого. Цікаво, що «Етимологічний словник» (К., 1982) на стор. 152 подає значення древніх слів «бат», «батко»: вони означали «брат». Отже, “Батків” означав «братів», «той, що належав, належить братові», а не те, що означає згодом підправлена назва «Батьків».
Як бачимо, поряд із Батковом згадується й розташоване неподалік село Перенятин. Утім, вперше його назва зафіксована в документах Кременецького замку ще 1545 року: кременецькі міщани скаржаться, що в “Перенятому” Василь Батковський бере від воза по грошу (до речі, прізвища землевласників утворювалися, як правило, від назви одного із сіл, що їм належали, – значить, можна припустити, що Батків існував уже і в 1545 році). А от сусіднє село Башарівка вперше згадане аж у 1735 році. До пізніших часів належать і записи про Немирівку. Ще одне: серед згаданих вище назв, що не викликають сьогодні жодних асоціацій, вірогідно, є і та, якою іменували поселення, приблизно в 1564 році перейменоване на Радивилів. Можливо, звалося воно Демидів чи Волиця?
Наприкінці ХІХ століття в Батькові (Баткові) було 137 дворів, 1065 православних парафіян і 10 римо-католиків. До парафії місцевої Преображенської церкви, збудованої на кошти парафіян та поміщика в 1745 році, належали села Немирівка, Березина, Прокази. Щоправда, в Немирівці була й своя церква, але її вирішили скасувати – очевидно, через неможливість підтримувати належне функціонування. До того ж храм у Батькові мав досить давні традиції. Священиками тут були: Федір Бочановський (1806 p.). Стефан Кожуховський (1816), Йосип Каплич (1822), Іоан Яновський (1829-30), Олександр Шиманський (1834), Даниїл Піотрович (1836-39), Іосиф Шеметович, Анфім Кавецький, Михайло Боруцький, Варфоломій Гордасевич, Авксентій Фотинський, Петро Зілітинкевич та ін. Церква мала в селі 33 десятини орних земель, до 2 десятин садибних із городом, 300 сажнів було відведено під церковний цвинтар. У 1874 році церкву відремонтували, прибудувавши до неї 4-поверхову дзвіницю. Цей храм не зберігся – за переказами, його знищили в 1920 році більшовики. А ось на старовинному цвинтарі деякі надмогильні пам’ятники ще можуть розповісти про тих, хто жили в селі, визначали його настрої. До речі, тут же могила згаданого священика Петра Зілітинкевича (29.06.1831– 6.01.1899). Тут поховані й власник Батькова Петро Жемчужников (+17.09.1888), поміщик Андрій Чуй (+10.07.1899), протоієрей Іоан Капустинський (+19.09.1923). На кладовищі – братське поховання бійців Української Народної Республіки. Цікава ще одна могила – Владислава Гакена (1877 – 1941), власника ставу й млина, адже це до нього, точніше – до його синів і дочки, приїздив гостювати в Батьків у свої юнацькі літа Улас Самчук, згодом видатний письменник. Враження від приїзду він згадав у книзі “На білому коні”: “І другого дня гостина у Батькові, три кілометри від міста, у незабутніх товаришів Антона і Володимира Гакенів з їх чарівною сестрою Юлінькою, романтичним млином, поетичним ставом, човном і... «ніч яка, Господи, місячна, зоряна...”
Так склалося, що Батьків, розташований при трасі Радивилів – Кременець, опинявся в зоні бойових дій в обох світових війнах, які несли руйнування і смерть. Нині село підпорядковане Немирівській сільраді.