Володимир Ящук, "Радивилів"                   

Спадкоємність духу (Довгалівка, Бригадирівка)

Села Довгалівка, Бригадирівка нині належать до різних сільрад, а колись, коли вони ще називались відповідно Великі Жабокрики і Малі Жабокрики, були поріднені не тільки : походженням назв, а й тим, що входили до однієї парафії (з 1869 року). Про це тепер нагадують хіба що православні церкви – їм понад 120 літ.

У 80-і роки ХІХ століття в тутешніх селах, очевидно, побував краєзнавець М.Теодорович. Ось які відомості він подав про храми обох Жабокриків. У Великих Жабокриках дерев’яна церква в ім’я Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна була збудована в 1772 році на кошти поміщиків братів Кондрацьких та парафіян. Начиння й ризниця були бідні. Церква мала понад 36 десятин землі. У селі на 98 дворів було 803 парафіян. Священиком служив Павло Іванович Шумський (із досвідом служби з 1853 року, але у Великих Жабокриках – з 1888 року), обов’язки псаломщика виконував Андрій Орестович Шеметило, паламаря – Іван Лаврентійович Васькевич. У Малих Жабокриках дерев’яна церква в ім’я Світлого Воскресіння Господнього збудована в 1876 році на кошти парафіян. Так само в ті часи була бідна оздобою й іншим начинням, не вистачало богослужбових книг. Мала понад 36 десятин землі. На 92 двори було 718 парафіян. Богослужіння проводив священик із Великих Жабокриків.

Як бачимо, храми в цих селах мають нині архітектурно-історичну цінність. Проте так їх оцінювали далеко не завжди. Зокрема, в не надто вже й давні роки атеїстичного наступу комуністичної влади церква в Довгалівці була закрита, її спробували пристосувати під музей колгоспу. Ікони та інші культові речі зберігалися в церкві в Бригадирівці або й в окремих віруючих, котрі надіялися, що рано чи пізно переслідуваний храм відродиться. Так воно й сталося. Обидва села цікаві не тільки пам’ятками дерев’яного зодчества, а й своєю дуже давньою історією.

Довгалівці вже 460 літ. Уперше село згадане в акті від 1545 року – в опису Луцького окружного замку, де говориться про те, що там існувала й “городня (невеликий двір з дерев’яними будівлями) Івана і Дахна Жабокрицьких із Жабокрик”. В акті від 7 березня 1561 року міститься постанова Луцького міського суду про відкладення розглядку скарги Федори Свинюської про пограбування у неї хліба і захоплення села Жабокриків Зіновією Жабокрицькою.

Лише на початку XVII століття з’являється згадка про Малі Жабокрики – в акті від 13 травня 1710 року йдеться про передачу маєтку під такою назвою графинею Маріанною Тарнавською дворянину Олександрові Гуровському з метою покриття грошового боргу. При цьому подавалися опис сільського інвентарю та перелік повинностей селян на користь поміщика. Можна припустити, що до того Малі Жабокрики вважалися частиною Жабокриків.

 

Hosted by uCoz