Ћ≥кар ¤скравого таланту (ѕетро Ўепченко)
–озпов≥даючи про радивил≥вський пер≥од житт¤ письменника ћодеста Ћевицького, ¤кий у 1900Ц1912 роках працював тут л≥карем, м≥сцев≥ краЇзнавц≥ згадують ѕетра Ўепченка, адже вони товаришували.
ѕетро ƒмитрович народивс¤ 1870 року, навчавс¤ у ’арк≥вському ун≥верситет≥, займавс¤ революц≥йною д≥¤льн≥стю, за що й був виключений. ћатер≥альн≥ проблеми, психолог≥чн≥ стреси не могли не позначитис¤ на здоровТњ. —аме в цей час захвор≥в туберкульозом, раз у раз л≥кувавс¤. ¬решт≥-решт у ¬≥льнюс≥ здобув л≥карську осв≥ту. ’≥рург≥чна прац¤ в –адивилов≥ на початку ’’ стол≥тт¤ дала змогу ѕетру Ўепченку розкрити св≥й ¤скравий талант. ” в≥домост¤х ƒубенського земства за 1912 р≥к заслужений л≥кар ”крањни, доктор медичний наук ™вген Ѕоровий натрапив на ц≥кав≥ факти, ¤к≥ характеризують Ўепченка. ќтже, того року було 660 стац≥онарних хворих, ≥з ¤ких 44,4 в≥дсотка Ц х≥рург≥чного проф≥лю. ’≥рург зробив њм 269 операц≥й. р≥м того, в амбулаторних умовах було проведено 517 операц≥й. —еред стац≥онарних операц≥й було й 6 килос≥ч≥нь (при риж≥), операц≥њ на трахењ, л≥ктевому суглоб≥, на к≥стках при гн≥йному запаленн≥, проводилис¤ проколи грудноњ порожнини тощо. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: того ж року килос≥ч≥нн¤ виконали: в ∆итомир≥ Ц один раз, у Ћуцьку Ц два рази. оментар≥, ¤к мовитьс¤, зайв≥, Ўепченко був спец≥ал≥стом у широкому д≥апазон≥ операц≥й, ¤к≥ тод≥ зд≥йснювалис¤ в х≥рург≥њ.
” роки св≥товоњ в≥йни ѕетро ƒмитрович надавав допомогу населенню, особливо п≥сл¤ того, ¤к 1914 року в≥д пожеж≥ постраждала л≥карн¤ ≥ прооперованих поранених доводилос¤ розм≥щати на приватних квартирах.
ѕ. Ўепченко був х≥рургом у –адивилов≥ до 1920 року, пот≥м став зал≥зничним л≥карем на маршрут≥ «долбун≥в Ц Ћьв≥в, продовжуючи проживати в м≥ст≥. …ого с≥мТ¤ мала садибу на околиц≥, на хутор≥ (тепер там ремонтн≥ майстерн≥ с≥льгосптехн≥ки). «в≥сно, х≥рург≥чному покликанню не зрадив Ц брав участь майже в ус≥х операц≥¤х, ¤к≥ виконувалис¤ в л≥карн≥. ј ще ѕетро ƒмитрович був в≥домим актив≥стом Ђѕросв≥тиї, його д≥м перетворивс¤ на осередок украњнськоњ думки та культури. Ѕагато хто користувавс¤ великим з≥бранн¤м нац≥онально-патр≥отичноњ л≥тератури, у будинку Ўепченка з участю численних гостей в≥дбувалис¤ пол≥тичн≥ дискус≥њ, ушановувалас¤ памТ¤ть видатних д≥¤ч≥в украњнськоњ ≥стор≥њ, письменник≥в. ”се це служило пробудженню нац≥ональноњ самосв≥домост≥ м≥сцевих украњнц≥в.
ѕомер ѕетро Ўепченко в 1931 роц≥. ¬иконуючи його волю, дружина, «≥нањда ћихайл≥вна, теж актив≥стка Уѕросв≥тиФ, передала велику медичну б≥бл≥отеку украњнському академ≥чному товариству медик≥в у Ћьвов≥. Ќа похорони чудового л≥кар¤-х≥рурга, украњнського патр≥ота, справжнього ≥нтел≥гента з≥бралос¤ майже все доросле населенн¤ –адивилова, були люди ≥ з довколишн≥х с≥л. ѕоховали Ўепченка на м≥ському кладовищ≥. Ќа жаль, у п≥сл¤воЇнн≥ роки могила видатного д≥¤ча була забута. раЇзнавець ‘ед≥р Ѕортник, ¤кий памТ¤тав м≥сце захороненн¤, у 80-≥ роки побачив т≥льки розр≥вн¤ну землю. ј пор¤д же ≥з ѕетром ƒмитровичем у 1948 роц≥ була похована його дружина. ‘. Ѕортник насипав нову могилу, поклав бетонне обрамуванн¤, поставив зал≥зний хрест, написав табличку. Ќе раз звучали пропозиц≥њ одну з вулиць –адивилова назвати ≥мТ¤м ѕетра Ўепченка, але дос≥ таке найменуванн¤ не в≥дбулос¤.